Про журнал Співробітництво Архів Передплата Реклама Контакти Карта сайту

рус
 
 

Свiжий випуск
6/2013

Архiв по рубриках
Віч-на-віч
Події
Світло нашого міста
Сучасна світлодіодна техніка
Light-проект
Архітекторам та дизайнерам
Професійний досвід
Проектування
Обладнання та технології
Дослідження
Наука, норми
Фактор світла
Презентація світлотехнічних компаній
Зміст
Нові пропозиції
Словник світлотехнічних термінів
Каталог світлотехнічних компаній
На головну Написати листа Пошук

Освітлення навчальних приміщень: проблеми та вирішення

Вибiр номеру журналу: 4/2007

Споконвічний термін «Світло – це життя» визначає, що світло – це здоров'я суспільства. І чим більше ми вивчаємо світло та його вплив на здоров'я людини, тим більші глибини цього впливу пізнаємо. Крім давно відомих параметрів світла, таких як рівномірність у площині та часі, яскравість тощо, вже сьогодні наука готова дати пропозиції щодо врахування кольорових та динамічних аспектів освітлення.
Усе різноманіття аспектів освітлення базується на сприйнятті людського ока, концептуальною основою якого є його здатність посилати нервові сигнали в мозок людини (рис. 1). Звідси витікає необхідність врахування впливу освітлення на всі людські системи: кровоносно-судинну, нервову тощо. Але на практиці, на жаль, все набагато гірше. Не те, щоб враховувати світлокольорові та динамічні ефекти, в практиці проектування, ні тим більше в практиці експлуатації, навіть ті недосконалі, далекі від європейських, норми що регламентуються ДБН В.2.5–28–2006, не виконуються повною мірою. І це є великою бідою для нації, особливо для її молодшого покоління, того самого, на яке ми покладаємо надії у майбутньому, і того самого, до якого так недбайливо ставимося сьогодні, руйнуючи тим самим своє майбутнє. Інакше той стан з освітленням навчальних приміщень, який склався сьогодні, назвати не можна.
Виміри освітлення дитячих дошкільних та шкільних навчальних закладів, а також навчальних приміщень ВНЗ, що проведені у м. Харкові колективом викладачів та співробітників Харківської національної академії міського господарства, свідчать про те, що в експлуатаційних умовах рівень освітлення відрізняється від нормованого ДБН В.2.5–28–2006 в 1,5 – 2,0 рази, а іноді і більше.
Виміри проводились в 5 дошкільних і 5 шкільних навчальних закладах та в одному вищому навчальному закладі. Для мінімізації похибки виміри проводились не менше ніж в 5 однотипних приміщеннях кожного з об’єктів, причому в кожному приміщенні показники освітленості знімалися не менше ніж в 6 контрольних точках, а результати вимірів осереднювались по точках та кількості вимірів. На підставі даних вимірів оформлено паспорти освітлювальних установок.
В процесі вимірів оцінювались показники, які впливають на якість освітлення приміщень:
· величина освітленості на робочій поверхні столів або дошок;
· оптичні коефіцієнти відображення поверхонь приміщення (ρстелі, ρстін, ρр.п.);
· розміри приміщення (a, b, h);
· стан освітлювальної установки;
· кількість світлових приладів;
· тип світлового приладу;
· тип і потужність джерел світла;
· кількість джерел світла в світильнику.
Результати вимірів наведені в табл. 1, 2.
Аналіз медичних показників освітленості [1 – 3] свідчить про те, що такий стан освітленості завдає шкоди зору дітей. Лише 5 % людей народжуються з вадами зору. Але у почесному віці навряд чи можна знайти людину з нормальним зором. Це, в першу чергу, є яскравим свідченням недосконалості освітлення, яке замість покращення зору сприяє його погіршенню. Динаміка зміни якості зору з віком подана на рис. 2.
Аналіз даних дослідження свідчить про те, що максимум отримання вад зору припадає на перші десять років життя людини, тобто саме на період навчання у школі. Більше того, дослідження динаміки зміни вад зору по кожній з груп окремо (рис. 3) вказав на тенденцію зростання вад з року в рік. Останнє можна пояснити низкою причин:
· інтенсифікацією процесу навчання;
· широким застосуванням технічних засобів, у тому числі комп’ютерів, які негативно впливають на зір;
· зменшенням часу, що проводить людина в умовах природного освітлення.
Проте попередні дані свідчать про поступове зменшення темпів зростання вад зору з року в рік, що дає надію і може бути пояснено результатами проведених оргтехзаходів з покращення якості освітлення.
Аналіз даних табл.1 свідчить про те, що в жодному з 5 обслідуваних дитячих садків освітленість приміщень (залів, ігрових кімнат, спальних, роздягалень тощо) не відповідає нормам ДБН В.2.5-28-2006. Розбіжність між нормованим та фактичним освітленням тут складає 2 – 3 рази. В першу чергу, це стосується спалень та роздягалень, де розбіжність сягає 3 – 4 рази. Причинами такого стану, на наш погляд, є:
· високий рівень застосування ламп розжарювання у поєднанні з високою кількістю (25 – 30 %) світлоточок, що не світяться;
· практична відсутність періодичного чищення світильників;
· невідповідність нормам кольору поверхонь, що відбивають;
· невисокий рівень використання природного освітлення, обумовлений наявністю великої кількості зелених насаджень біля вікон та квітів на підвіконнях.
Що стосується шкільних приміщень, то з 5 шкіл, що підлягали обслідуванню, лише в деяких приміщеннях окремих шкіл норми освітлення практично виконувались. Але в більшості (до 85 – 90 %) вони відрізнялись на 30 – 50 % від тих, що визначені в ДБН В.2.5-28-2006. В першу чергу, це стосується освітлення дошок. Ні в одній зі шкіл, що підлягали обстеженню, місцеве освітлення взагалі не було передбачено і тому дошки не підсвічувались. Крім того, у більшості шкіл застосування люмінесцентних ламп обумовило наявність шумів та вібрацій, а також високий рівень пульсацій світлового потоку. Причинами такого стану є:
· висока кількість ламп, що не світяться (до 25 %);
· приєднання світильників до однієї, максимум до двох фаз освітлювальної мережі;
· наявність зелених насаджень у безпосередній близькості до вікон;
· застосування застарілих норм та проектних рішень щодо розташування світильників та умов їх експлуатації.
У ВНЗ стан освітлення виявився дещо кращим. І це природно, бо в більшості ВНЗ є відповідні служби, на які покладено експлуатацію освітлення. Але й тут відповідність нормам не перевищує 40 %. При цьому найбільш поширеними причинами низької якості освітлення є:
· виключно рідке чищення світильників та відсутність заміни старих ламп;
· несвоєчасна заміна ламп, що перегоріли;
· невідповідність світловідбивних поверхонь вимогам ДБН В.2.5-28-2006;
· застосування люмінесцентних ламп різної кольоровості;
· закладання у проекти застарілих технічних рішень щодо розташування світильників, застосування комбінованого (загального та місцевого) освітлень, коректного врахування природного освітлення тощо.
Аналіз літератури та результатів досліджень свідчить про те, що нинішній технічний стан освітлювальних установок дошкільних і шкільних навчальних закладів фактично залишився на рівні 80-х років минулого століття, і можна з впевненістю говорити про значне погіршення умов освітленості в цих закладах. Однією з основ такого міркування є той факт, що останнім часом значно підвищилось навантаження на школярів, до того ж новий методичний напрямок у навчальному процесі – комп’ютеризація також висуває нові вимоги до якості освітлення. Аналізуючи ситуацію з позиції нових специфічних умов зорової праці школярів і стану освітлювальних установок в школах, можна вести мову про регрес в освітленні середніх загальноосвітніх та вищих навчальних закладів.
Існує багато причин, за яких має місце недостатнє освітлення в приміщеннях, однією з них є моральне і фізичне зношення світильників. Як відомо, середній строк служби світильника складає приблизно 15 років, а ті світильники, які сьогодні використовуються для освітлення навчальних приміщень, в деяких випадках знаходяться в експлуатації більше 20 років. Така недбалість не має виправдання і заслуговує на штрафні санкції з боку санітарних служб, які повинні стежити за станом освітлення в приміщеннях навчальних закладів.
Висновки, що були зроблені після проведених вимірів, просто жахають. У біля 90 % приміщень, в яких проводились виміри, не витримуються умови освітлення як щодо технічного стану, так і щодо значень освітленості. Майже у 85 % випадків не дотримується гігієнічний стан світильників і джерел світла, у 100 % приміщень відсутнє, частково або цілком, освітлення дощок, в комп’ютерних та інших класах не дотримуються правила розташування світильників та комп’ютерів. Класи для занять з дітьми мають шкідливі умови праці за параметрами світлового середовища, і, як правило, головною причиною поганих умов освітлення виступає низька якість експлуатації освітлювальних установок.
Щодо питання освітлення дошкільних навчальних закладів. Треба відзначити одну особливість, характерну для цих закладів. Це те, що всі приміщення дитсадків облаштовані освітлювальними установками на основі теплових джерел світла. Тому говорити про відповідність освітленості нормам просто не доводиться. У всіх досліджених приміщеннях спостерігається дуже низький рівень освітленості, і в основному з причини неякісного проектування. До того ж лякає факт колосального енергоспоживання, який, власне, визначає рівень витрат на освітлення. Якщо порівнювати рівень освітленості розрядними і тепловими джерелами світла, то можна побачити, що освітлення розрядними джерелами світла в десятки разів ефективніше порівняно з тепловими джерелами. Крім того, енергоспоживання розрядних джерел в 5 – 6 разів нижче, ніж у теплових джерел за значно більшого значення освітленості.
На підставі отриманих даних і вище зазначених фактів можна констатувати, що рівень освітленості в приміщеннях шкіл і дитсадків не відповідає вимогам норм штучного освітлення. Такі системи освітлення потребують реконструкції з метою приведення у відповідність до вимог нормативної документації та сучасного рівня розвитку світлотехніки.
Такий стан освітлення має такі наслідки:
· по-перше, це підвищена втомлюваність зорового аналізатора, а, як наслідок, зниження працездатності учнів. Ця проблема є серйозною і може призвести до погіршення зорової активності спостерігача, високої втомлюваності і зниження зорових функцій працюючих;
· по-друге, ситуація з низькою якістю освітлення є причиною того, що не менш як 25 % учнів шкіл страждають на погіршення зору і в багатьох випадках вже страждають на короткозорість. Причому той факт, що послаблення зору це захворювання суто шкільне, викликає велике занепокоєння. 
В даних, що наведено в табл. 1 – 2, прослідковується зміна величини освітленості залежно від площі приміщення (рис. 4). На перший погляд, ця залежність здається не зовсім об’єктивною, адже освітленість залежить від багатьох інших показників, які на неї впливають, а саме:
· відбиваючі властивості поверхонь приміщення (підлога, стіни, стеля);
· потужність джерела світла;
· світлові характеристики світлоперерозподільної системи (відбивач, розсіювач);
· час доби (ранок, день, вечір, ніч)...

Повну версію статті дивіться в журналі.

 

 

 

 

©2007 Світло Lux
Дизайн от Conus